Умовні речення (om-satser)

Реальна (відкрита) умова

Умовне речення каже, що щось стається, якщо (om) виконано умову. Найчастіше починається з om. Реальна (відкрита) умова стосується того, що можливе — тоді в обох частинах уживають теперішній час.

Om det regnar, stannar vi hemma. (Якщо йтиме дощ, ми залишимося вдома.)

Тут Om det regnar — підрядне речення (умова), а stannar vi hemma — головне (наслідок).

Порядок слів — два важливі правила

1. Усередині om-речення (підрядне) підмет стоїть першим, а inte — перед дієсловом: Om du inte kommer, börjar vi ändå (Якщо ти не прийдеш, ми все одно почнемо).
2. Коли om-речення стоїть першим, головне починається з дієслова (інверсія), бо ціле підрядне рахується як «місце 1»:

Можна поміняти порядок — тоді головне речення йде першим, без інверсії:

Vi stannar hemma om det regnar.

Обидва означають те саме. Помилка — Om det regnar, vi stannar hemma (дієслово має стояти одразу після коми).

Нереальна (гіпотетична) умова зі skulle

Нереальна (гіпотетична) умова стосується того, що зараз не є правдою або малоймовірне — мрія, фантазія, неможливе «якби». Тоді вживають:

Om jag hade tid, skulle jag resa mer. (Якби я мав час, я б більше подорожував.)

(умова в минулому часі) + (головне зі skulle + інфінітив)

Порівняйте реальну й нереальну:

Тут теж діє правило інверсії, коли om-речення стоїть першим: після коми одразу йде skulle: Om jag var du, skulle jag säga sanningen (Якби я був тобою, я б сказав правду). Іноді om пропускають, і тоді міняють місцями дієслово й підмет: Hade jag tid, skulle jag komma (= Om jag hade tid …).